Цікаве про Японію

Правдива Японія очима українки. Цікаве — щочетверга.

Публікації

  • Нічний феррі в Японії: мій перший досвід 阪九フェリー

    Сьогодні (10 лютого 2026) я вперше за всі роки в Японії скористалась нічним феррі — і, чесно кажучи, була приємно здивована.

    Я пливла з 門司港 до 神戸 на феррі компанії 阪九フェリー.
    І це був не туристичний досвід у звичному сенсі, а дуже місцевий.

    Феррі як транспорт для японців

    Перше, що мене вразило:
    на кораблі практично не було іноземців. Усі пасажири — японці. Причому здебільшого літні люди або сім’ї з дітьми.

    І тут я раптом зрозуміла:
    феррі в Японії — це не «екзотика», а звичайний спосіб пересування. Як нічний поїзд. Тільки на воді.

    Ще один сюрприз — ціна.
    Феррі дешевший за будь-який готель. І при цьому він не просто дає тобі нічліг — він перевозить тебе в інше місто.

    Чи хитає корабель?

    Коротка відповідь: майже ні.

    Рух дуже стабільний, настільки, що я майже не відчувала, що знаходжусь на воді. Якби не ілюмінатори — можна було б забути, що це корабель.

    Всередині — цілий маленький світ

    Феррі має 7 поверхів.
    Кабіни для пасажирів розташовані на 5–7 поверхах, а між ними — справжня інфраструктура:

    • ресторан / їдальня
    • магазин із сувенірами
    • онсен (ванна)
    • окремий powder room
    • кімнати для дітей
    • ігрові автомати
    • масажні крісла
    • караоке

    Квім цього на кожному поверсі, просто в коридорах, стоїть багато диванів, де люди відпочивають, читають або просто сидять.

    Архітектура теж запам’ятовується — центральний простір, «дірка» посередині корабля, і все побудовано колом навколо неї. Дуже продумано й красиво.

    Умови проживання: найдешевше, але комфортно

    Я обрала найдешевший варіант з усіх можливих.
    За відчуттями — схоже на hostel, але з японським рівнем комфорту.

    Моя кімната була на 8 жінок: 4 однакові двоярусні спальні місця в одній кімнаті.
    Всередині — тільки жінки, тож було спокійно й безпечно.

    Попри мінімалізм, усе необхідне було чисто, тихо, зручно спати.

    Інші типи кімнат

    На кораблі є й інші варіанти:

    • одномісні кімнати — з ліжком, піжамою-юкатою, чайником, телевізором, власною раковиною та рушником. Фактично, як звичайний готель
    • преміум-рівень — кімнати як у дорогих готелях, з великими вікнами.

    (Фотографії кіминат взяті з вебсайту)

    Хоча чесно кажучи, феррі вирушає о 18:40, коли вже темно, і прибуває о 7:10, коли ще темно.
    Тож я не впевнена, що ті великі вікна справді мають багато практичної користі 🙂

    Ресторан на феррі: як японська їдальня

    Формат ресторану дуже простий: буфет у японському стилі.

    Трохи нагадує українську «Пузату хату»:
    ти береш піднос, обираєш страви сам або кажеш персоналу, що покласти, а платиш наприкінці.
    Можна розрахуватися і готівкою, і карткою.

    Асортимент — величезний, особливо риба та морепродукти: сирі, смажені, варені, у бульйоні.

    Моя вечеря (≈ 2 000 єн)

    Зліва направо на підносі:

    • салат з куркою, окрою та помідором у японському даші
    • маленька сушена рибка
    • місо-суп
    • смажена саба (скумбрія)
    • просто гаряча вода (напої бескоштовні)
    • сирий восьминіг

    Просто, ситно й дуже по-японськи.

    сніданок (~1 700 єн)

    Сніданок теж був повноцінний:
    риба, суп, яйце, фрукти, кава — усе, що потрібно перед висадкою.

    Скільки це коштує — і чому це вигідно

    • моя кімната: 7 200 єн
    • вечеря: ~2 000 єн
    • сніданок: ~1 700 єн

    Для порівняння:
    звичайний готель без їжі в цьому ж регіоні коштував би мінімум 10 000 єн.

    А тут — ліжко, вечеря, сніданок і переїзд між містами.

    Ранок і висадка

    Я лягла спати рано — близько 20:30. Зв’язок на кораблі не дуже, тож це вийшов майже natural digital detox.

    Прокинулась близько 6:00, зайшла в powder room, поснідала — і вже о 7:10 почалась висадка.

    Черга була велика, але організована. Усе спокійно, без метушні.

    Висновок

    Нічний феррі в Японії — це не про розваги.
    Це про зручність, спокій і практичність.

    Для мене це стало відкриттям:
    інший ритм подорожей, інший погляд на відстані — і дуже японський спосіб рухатись країною.

    Якщо колись будете в Японії й захочете спробувати щось не туристичне, але дуже автентичне — раджу хоча б раз обрати феррі.

    Вебсайт феррі яким я користалась – https://www.han9f.co.jp/reserve/

  • 🇯🇵 UNIQLO — Японський бренд, який носить вся країна

    Коли живеш в Японії, дуже швидко помічаєш одну річ: майже кожен другий одягнений в UNIQLO. Це не просто бренд — це частина повсякденного життя тут.

    Незалежно від того, студент ти чи бізнесмен, мати чи пенсіонер — базові футболки, светри, куртки, термобілизна HeatTech чи джинси часто саме з UNIQLO.

    У Японії бренд UNIQLO часто називають 「国民の服」 — буквально «одяг громадян» або «національний одяг».
    Це не офіційний слоган, а поняття, яке з’явилося в суспільстві — його навіть аналізують соціологи.

    Що означає «国民服» у випадку UNIQLO?

    UNIQLO позиціонує себе як бренд 「くらしを良くする服」 —одяг, який робить життя комфортнішим.

    Це речі:

    • прості
    • функціональні
    • якісні
    • доступні за ціною

    І саме тому вони стали повсякденним вибором для мільйонів людей, незалежно від доходу, віку чи професії. Навіть ті, хто має високі доходи, частіше обирають саме базові речі цього бренду ніж дорогі модні бренди.

    Трохи цифр, щоб зрозуміти масштаб

    • ≈ 800 магазинів у Японії
    • понад 2 500 магазинів у світі
    • бренд працює більш ніж у 25 країнах

    У Японії UNIQLO носять і студенти, і офісні працівники, і керівники компаній.
    Тут цілком нормально бачити людину з високим доходом повнісю вдягненим у UNIQLO.

    Як це бачить засновник бренду

    Засновник Fast Retailing 柳井 正 (Янаї Тадаші) називає концепцію UNIQLO словом LifeWear — одяг для життя.

    「服に個性があるのではなく、着る人に個性がある」
    Не в одязі є індивідуальність — вона в людині.

    「私たちの服は、着る人の価値観から作られる」
    Наш одяг створюється не з бачення дизайнера, а з цінностей того, хто його носить.

    UNIQLO в Японії — це зовсім не fast fashion. Це бренд, який змінив уявлення про те, навіщо нам одяг.

    Питання до читачів

    Чи цікаві вам такі пости? Про повсякденне життя ー що носять, чим корисуються, харчуються звичайні люди тут.
    Також, чи є в україні щось подібне японському UNIQLO? Одяг який носять дуже багато людей.

    Буду вдячна вашому відгуку!

  • Щоденне життя японців: тур по місцевому супермаркету

    В Україні багато хто звик купувати продукти на ринках — це частина щоденного життя, звична й зрозуміла.
    У Японії ринки теж існують, але радше як епізодичне явище: у вихідні, в туристичних районах або в окремих місцях із довгою історією.

    У повсякденному житті більшість японців купує продукти в супермаркетах. Саме вони формують те, як виглядає щоденна їжа, покупки після роботи і навіть уявлення про «нормальну» порцію.

    Японський супермаркет ский є майже будь де. Як Українське “Сільпо”

    Тому цього тижня хочу просто показати, як виглядає звичайний японський супермаркет — без порівнянь «краще/гірше», а як невелике спостереження зсередини. Для мене це вже буденність, але багато речей у такому магазині досі здаються цікавими, якщо дивитися з українського досвіду.

    Овочі — невеликими кількостями

    Перше, що помічає людина з України: багато овочів продаються не на вагу, а поштучно.

    Наприклад, не «кілограм огірків», а «один огірок», «один перець», «одна цибулина»

    Це пов’язано з тим, що багато людей живуть самі або готують на один-два прийоми їжі. Кухні часто невеликі, зберігати великі запаси продуктів не прийнято, тож купують рівно стільки, скільки потрібно на зараз.

    Полиця з довгою цибулею та іними овочами

    Морепродукти — важлива частина асортименту

    М’ясна секція зазвичай мінімальна. Базові 3 види м’яса – курка, свинина, яловичина (курка найдешевша, яловичина найдорожча) М’ясо тут вважається дорогим продуктом і не всі можуть собі таке дозволити.

    А от секція з рибою та морепродуктами в японських супермаркетах зазвичай дуже велика. Це логічно для країни, оточеної океаном, але є ще одна деталь, на яку варто звернути увагу.

    Більшість риби — свіжа, виловлена того ж дня або напередодні. Заморожена риба трапляється значно рідше, ніж у європейських супермаркетах.

    Продають рибу в різних формах: цілу, філе, нарізку для сашимі, готові набори для домашніх страв. Видно, що це не «екзотичний продукт», а щоденна їжа.

    Молочні продукти: вибір обмежений

    Молочна секція в японських магазинах зазвичай невелика. Причина не у відсутності попиту, а в регуляціях: у Японії не можна продавати сире молоко — лише пастеризоване або ультрапастеризоване.

    Через це вибір молочних продуктів досить вузький. Зазвичай є тільки звичайне молоко та кілька видів йогурту.

    Продуктів, звичних для України — сметани, ряжанки, кефіру — тут взагалі немає. Це просто інша харчова традиція, до якої з часом звикаєш, хоча спочатку вона дивує.

    Соєві продукти — навпаки, у великій кількості

    Натомість дуже велика частина супермаркету відведена продуктам із сої. Тофу, натто, соєве молоко, окара, різні похідні продукти — усе це займає цілі полиці.

    Соя тут не сприймається як «замінник» чогось, а як повноцінна частина кухні. І, що важливо, вона справді смачна — не через моду, а через якість і звичку з дитинства.

    Фрукти — дорогі й часто вже порізані

    Фрукти в Японії коштують дорого, особливо якщо порівнювати з Україною. Тому їх часто продають невеликими порціями — вже порізаними, у маленьких коробочках «на один раз».

    Такі набори купують як перекус або десерт. Це знову ж таки про ритм життя: швидко, зручно, без надлишків.

    Полиця з фруктами в латочках

    Готова їжа як частина щоденного побуту

    Окрема велика тема — готові страви. Бенто, салати, сашимі, рисові страви, супи — усе це продається щодня й у великій кількості.

    Ближче до вечора на готову їжу часто роблять знижки, і для багатьох людей це звичний варіант вечері після роботи. Не як «фастфуд», а як нормальна щоденна їжа.

    Полиця з готовими обідами

    Кілька слів наприкінці

    Японський супермаркет добре показує, як організоване повсякденне життя: невеликі порції, мінімум зберігання, багато готових рішень. Це не краще й не гірше за українську систему — просто інакше.

    Через такі дрібні деталі іноді краще розумієш країну, ніж через гучні культурні символи.

  • Японський оберіг ґара-ґара і наш павук

    英彦山 — гора, храм і духовний шлях

    英彦山 (Хікосан) — це не просто гора. Це священне місце, де здавна поєднувалися синтоїзм і буддизм. Колись це був один із 3 найважливіших центрів 修験道 (шюґендо) — аскетичної гірської практики, де ченці тренували тіло й дух, проходячи суворі маршрути в горах.

    Після відвідування храму мені подарували 英彦山がらがら (ґара-ґара).

    英彦山がらがら — оберіг із 1300-річною історією

    Коли мені подарували 英彦山がらがら, я вирішила дізнатися, що це за річ насправді. Виявилось, що це не просто сувенір, а оберіг із дуже давньою історією, яку зберігають і передають донині.

    За поясненням від NHK,
    英彦山がらがら (хікосан ґара-ґара) —цет оберіг у формі глиняний дзвіночока, який із давніх часів виготовляють біля підніжжя гори 英彦山 (Хікосан).

    Нині його:

    • вішають біля входу в дім — як захист від злих сил (魔よけ)
    • у селах закопують біля полів, у місцях подачі води — як оберіг від шкідників

    Коли він рухається, чути характерний звук ґара-ґара. Вважається, що цей звук:

    • відганяє 鬼 (оні)
    • не пускає злих духів і нещастя та очищає простір дому

    Кольори, теж мають значення

    がらがら роблять із простої необпаленої глини,але розфарбовують двома кольорами:

    • синій — символ води
    • бордовий — символ сонця

    Тобто в одному маленькому дзвіночку поєднані дві основи життя.

    ґара-ґара повісила біля свого вікна

    Український павук і японське ґара-ґара

    І тут у мене виникла дуже тепла асоціація.

    В Україні ми вішаємо павука — солом’яну прикрасу, яка:

    • захищає дім
    • приносить добробут
    • впорядковує простір

    У Японії — ґара-ґара, в Україні — павук,

    але ідеї дуже схожі. Мені дуже подобається ця тиха схожість між культурами, які здаються такими далекими.

    Тепер цей がらがら висить у мене біля вікна і захищає мою квартиру 😆

  • 節分 — японське свято, яке нагадало мені Маланку

    Щозими я бачу в японських магазинах дивні пакети з сухими бобами. Вони з’являються масово, ніби за розкладом — а я все відкладала “колись розберуся”.

    Цього року я нарешті вирішила розібратися. Виявилося, що це не просто квасоля, а підготовка до 節分 (сетсубун).

    Що означає 節分?

    Слово 節分 буквально пишеться як “сезон” (節) + “поділити” (分). Тобто це подія, яка символічно розділяє сезони.

    У сучасній Японії під “сетсубуном” зазвичай мають на увазі день перед 立春 (рісшюн) — початком весни.
    Звучить романтично — “початок весни”, але якщо ви були в Японії в лютому, то знаєте: це ще той мороз 🙂

    Цікаво, що дата трохи змінюється щороку. У 2026 році це буде 3 лютого.

    Чому “початок весни” так рано?

    Тому що це прив’язано не до “погоди”, а до традиційної системи календаря (24 сезонні точки року). У старі часи календар і відчуття сезонів не збігалися з нашим сучасним “січень-лютий = зима”, тому для японської традиції важлива саме точка переходу, а не температура за вікном.

    Як святкують: вигнати “оні”, запросити “фуку”

    Головна дія сетсубуну вдома — 豆まき (маме-макі), “розкидання бобів”.

    Беруть смажені соєві боби (часто їх продають готовими в супермаркеті) і кидають, повторюючи фразу:

    • 鬼は外！福は内！
      “Оні (чорт)— геть! Щастя — в дім!”

    Тут 鬼 (оні) — це символ всього поганого: хвороб, невдач, тривог, усього, що хочеться залишити позаду.
    А 福 (фуку) — це добро, удача, благословення.

    Звучить дуже просто — але по суті це ритуал, який каже:

    “Я усвідомлюю, що є хаос і зло. І я свідомо обираю: хай воно буде не в моєму домі”.

    І ось тут я подумала: хіба це не дуже схоже на наші зимові обряди?

    Чому мені це нагадало Маланку

    У Маланці теж є дивна суміш смішного й серйозного:

    • маски й персонажі,
    • шум і “перевернутий світ”,
    • відчуття переходу,
    • і те саме бажання — пережити темний період і зайти в новий з чистого листа.

    Тільки в Японії “страшним персонажем” стає оні(чорт), а “зброєю” проти нього —… боби.

    Ехомакі: суші-рол, який треба з’їсти мовчки

    Окремий сучасний символ сетсубуну — 恵方巻 (ехомакі): товстий рол, який їдять цілим, не розрізаючи, і мовчки, поки не доїси.

    Ще одна умова: треба дивитися в “щасливий напрям року” (恵方). У 2026 році ним називають 南南東 (південь-південний схід).

    Мовчати кілька хвилин з величезним ролом — це звучить комічно, але це теж про концентрацію: поки ти їси — ти “тримаєш” бажання і не розпорошуєшся.

    До речі, ехомакі став популярним по всій Японії відносно недавно і навіть викликав дискусії про харчові втрати, коли магазини робили занадто багато ролів “на один день”. Зараз часто переходять на передзамовлення.

    “柊鰯”: колюче листя + голова сардини, щоб не зайшло зло

    А ще є дуже кінематографічна традиція: 柊鰯 (хіїраґі-іваші) — гілка колючого гостролиста (柊) і голова печеної сардини (鰯), яку вішають біля входу, щоб “оні не зайшов”.

    Мені це нагадує наші “обереги” — різні, залежно від регіону, але з тією ж ідеєю: поріг дому — це межа, яку треба захистити.

    Міні-словничок

    1. 節分（せつぶん） — сетсубун, день перед початком весни
    2. 立春（りっしゅん） — рісшюн, “початок весни”
    3. 豆まき（まめまき） — мамемакі, “кидати боби”
    4. 鬼（おに） — оні, символ “усього злого/поганого”
    5. 福（ふく） — фуку, добро/удача
    6. 恵方巻（えほうまき） — ехомакі, товстий рол “на щасливий напрям”
    7. 柊鰯（ひいらぎいわし） — хіїраґі-іваші, оберіг біля дверей

  • Як ми зустрічали новий рік в Японіі

    На цьому тижні в мене — перший блог-пост у 2026 році.
    Хоч 1/1 цього року теж припав на четвер, я вирішила почати саме 8 січня. На святах зазвичай бракує і часу, і сил — і на писання, і на читання блогів. Тож я добре відпочила й тепер готова знову писати щотижня у новому році.

    Хочу привітати вас із Новим роком і трохи розповісти, як я його зустріла.

    Новий рік по-японськи

    Зустріла я його… по-японськи.

    31 грудня тут нічого особливого не відбувається: без гучних вечірок і феєрверків. Я навіть лягла спати, як зазвичай, близько 21:00.
    А от 1 січня — це вже зовсім інша історія.

    Ми пішли в гості до японських знайомих, щоб разом відсвяткувати Новий рік. І святкують його тут насамперед через їжу — традиційне おせち料理 (осечі-рьорі).

    Я додала кілька фото, щоб було зрозуміліше, як це виглядає, а далі спробую пояснити, що таке осечі простими словами.

    Що таке おせち料理 (осечі-рьорі)

    Осечі — це традиційна новорічна їжа Японії, яку подають у спеціальних багатоярусних коробках 重箱 (джюубако).
    Усередині — багато маленьких страв, і кожна з них має символічне значення: побажання здоров’я, достатку, довгого життя, успіху в навчанні, щасливого майбутнього.

    Чому цю їжу готують заздалегідь

    Традиційно в Японії з 1 по 3 січня намагалися не користуватися вогнем для приготування їжі.
    Ці дні вважалися часом відпочинку — і для людей, і для богів, яких зустрічають на початку року.

    Саме тому осечі готували за кілька днів до Нового року: так, щоб у перші дні січня нічого не потрібно було готувати.

    Сьогодні багато людей і далі дотримуються цієї ідеї, але готувати все з нуля вже майже ніхто не встигає. Тому осечі часто замовляють готовим — у ресторанах або спеціалізованих магазинах.

    Символіка страв (кілька прикладів)

    • 黒豆 (куро-маме) — солодкі чорна квасоля
      → здоров’я та працьовитість (щоб працювати до того що шкіра стане чорна як квасоля)
    • 海老 (ебі) — креветки
      → довге життя (вигнута спина, як у літньої людини)
    • 数の子 (казуноко) — ікра оселедця
      → багато дітей, продовження роду
    • 栗きんとん (курі-кінтон) — каштанове пюре золотого кольору
      → багатство та фінансовий достаток
    • 伊達巻 (датемакі) — солодкий омлет
      → знання, освіта, успіх у навчанні (на вигояд як загорнутий папер)
    • れんこん (ренкон) — корінь лотоса
      → «прозоре майбутнє», без перешкод (через дірочки в корені)

    Навіть те, як усе складено в коробках, має значення: шари символізують «накопичення» щастя. А інколи один ярус залишають порожнім — для благословення богів.

    初詣 — перший візит до храму

    Після святкового обіду ми пішли до храму на 初詣 (хацумоуде) — перший візит до синтоїстського храму або буддистського святилища в новому році.

    Люди приходять:

    • подякувати за минулий рік,
    • попросити здоров’я, миру й удачі,
    • купити амулети або витягнути папірець із передбаченням.

    Це дуже спокійний, зосереджений момент — без поспіху, але з відчуттям початку чогось нового.

    Цей Новий рік для мене вийшов тихим і дуже «японським».
    Без гучних святкувань, але з сенсами, традиціями й часом, проведеним разом.

    З Новим роком вас 💛
    Нехай 2026 принесе здоров’я, ясне майбутнє і трохи більше спокою — усім нам.

  • 冬至 — найдовша ніч року і мій перший досвід ванни з юзу

    22 грудня в Північній півкулі — найдовша ніч і найкоротший день року.
    У Японії цей день називають 冬至（とうじ, tōji） — зимове сонцестояння.

    Це не лише астрономічна дата: в японській культурі (ще з періоду Едо) існували сезонні звичаї, пов’язані з 冬至. Чесно кажучи, зараз це вже не те, що роблять “усі” — але традиція добре відома, і її можна помітити хоча б у супермаркетах: перед 冬至 на полицях з’являються гарбузи й юзу.

    Полиця в супермаркеті з гарбузом і юзу

    Дві традиції 冬至: гарбуз і ванна з юзу

    Про гарбуз тут говорять часто: мовляв, у цей день його їли, щоб підтримати сили в холодний сезон.

    Традиційна страва з гарбуза та бобів яку готують та сонцестояння.


    Але мене найбільше вразила інша традиція — 柚子湯（ゆずゆ）, ванна з юзу.

    Юзу (柚子) — це японський цитрус. Якщо коротко:
    він схожий на маленький горбкуватий лимон (інколи жовтий, інколи зелений),
    але запах у нього зовсім інший — дуже насичений, ароматний, ніби суміш лимона, мандарина і ще чогось “японського”, що складно описати словами.

    В Україні я юзу майже не бачила, тому для мене це було відкриття. У Японії юзу використовують у кухні (соуси, понзу, десерти), але взимку він асоціюється ще й із теплом і турботою про здоров’я.

    Мій перший досвід ванни з юзу

    Цього року я вперше в житті теж прийняла ванну з юзу. Мені подарували юзу знайомі японці, і розповіли про традицію прийняття ванни із ним.

    І в той момент я подумала: “О, це ж ідеальний шанс прожити традицію не як турист, а по-справжньому”.

    Я наповнила ванну, поклала юзу у воду — запах одразу заповнив ванну кімнату. Він не різкий, не “парфумерний”, а дуже природний — теплий, цитрусовий, такий, що буквально перемикає голову в режим “спокій”.

    Юзу в ванній

    І ось що мене здивувало: це відчувалося не просто як “ванна з фруктом”.
    Це був момент, коли ти раптом розумієш, як у Японії з простих речей роблять ритуал сезону:
    зупинитися, зігрітися, відчути аромат зими — і ніби подумки підвести риску під “найтемнішим днем”, після якого світла стає більше.

    Цей пост — не з мораллю і не з порадами.
    Просто невелика замальовка про одну японську традицію, яку я випадково відкрила для себе цієї зими 🙂

  • 忘年会 — японська традиція «відпустити рік»

    Середина грудня в Японії — особливий час.
    Саме зараз тут починається сезон 忘年会 (боуненкай) — вечерь і зустрічей, які для українців можуть здатися дуже дивними.

    Бо це не свято.
    І не просто застілля.
    І навіть не зовсім «корпоратив».

    Що таке 忘年会 насправді?

    Якщо буквально перекласти слово 忘年会, воно означає щось на кшталт
    «зустріч, щоб забути рік».

    Японський словник пояснює це так:
    忘年会 —その年の苦労を忘れるために、年末に催す宴会（1）（広辞苑）
    忘年会 — це зібрання наприкінці року, щоб забути всі труднощі та важкі моменти, які цей рік приніс, і з чистою головою увійти в новий.

    У багатьох мовах немає точного перекладу цього слова.
    Бо сама ідея — зібратися не для святкування, а для «відпускання» — дуже нетипова.

    Це не просто «випити разом»

    Так, сьогодні 忘年会 часто виглядає як звичайна вечеря або випивка з колегами чи друзями.
    Але історично це було зовсім не про алкоголь.

    Первинний сенс — поставити крапку:

    • відпустити втому
    • залишити позаду неприємні події
    • очиститися емоційно перед новим роком

    Швидше ритуал, ніж вечірка.

    Звідки взялася ця традиція?

    Найдавніше коріння 忘年会 веде до Камакурського періоду (XII–XIV ст.).

    Тоді японські самураї жили в постійній війні. Для них кінець року був моментом, коли:

    • вони вижили
    • рік завершився
    • можна «очиститися» від страху і спогадів

    Вони збиралися разом, пили саке, говорили — і символічно «змивали» важкий рік.

    Пізніше, у період Муромачі, до цього додалася аристократична традиція ренґа — поетичних зустрічей. Там люди не лише їли й пили, а й разом творили — вірші, думки, сенси.

    А вже в епоху Едо ця ідея стала масовою:

    Купці, ремісники, прості міські мешканці — Усі збиралися, щоб подякувати одне одному за рік і підтримати стосунки.

    Чому 忘年会 — унікальне японське явище?

    На заході (Європа, Америка) кінець року — це:

    • Різдво
    • святкування
    • підбиття підсумків
    • досягнення, результати, плани

    А 忘年会 — не про успіх. І навіть не про «святкування».

    Це про:

    • визнання втоми
    • прийняття того, що рік міг бути важким
    • дозвіл собі не тягнути все далі

    Японці, дозволяють собі зустріч без конкретної цілі — просто щоб бути разом і «закрити» рік.

    Для чого 忘年会 в сучасній Японії?

    Сьогодні 忘年会 — це:

    • спосіб зняти напругу між начальником і підлеглими
    • момент, коли дозволено говорити трохи відвертіше
    • нагадування, що команда — це не лише робота

    У японських компаніях командна згуртованість — одна з ключових цінностей.
    І 忘年会 — один зі способів її підтримати.

    Чому ця ідея мені здається важливою

    Мені здається, що для українців ця традиція може бути дуже близькою — особливо зараз.

    Бо інколи:

    • рік був надто важким
    • не все вдалося
    • не все хочеться згадувати

    І, можливо, не завжди потрібно святкувати.
    Іноді достатньо просто:

    • зібратися
    • поговорити
    • відпустити

    Саме це і є 忘年会.

  • Землетрус у Японії: що українцям варто знати

    Кілька днів тому північ Японії — префектури Аоморі та Хоккайдо — сколихнув потужний землетрус.

    Хоч я живу доволі далеко від епіцентру, у квартирі все одно хиталися книжкові полиці. Це тривало всього кілька секунд, але цього достатньо, щоб згадати: у Японії земля нагадує про себе часто й дуже несподівано.

    Для більшості українців землетрус — це рідкісна й дуже страшна подія. У Японії ж поштовхи трапляються так часто, що місцеві люди можуть навіть не помітити те, від чого в іноземців схоплюється серце.

    Я навіть намагалася знайти аналогію… і попереджаю одразу, що вона дуже невдала, але чомусь саме вона пробивається в голову: це трохи як повітряні тривоги в Україні. Не кожна тривога викликає паніку — тоді як стороння людина була б налякана кожного разу. Так само й землетруси в Японії: іноземці реагують гостро, а японці звикли й інколи забувають, що це взагалі небезпечно.

    Саме така «звичність» змусила країну створити одну з найсильніших систем захисту від землетрусів. Сьогодні хочу поділитися кількома речами, які українці зазвичай не знають про них.

    Що сталося в Аоморі та Хоккайдо — і чому це важливо саме нам

    На початку грудня на півночі Японії стався потужний землетрус магнітудою 7.5. Його відчули навіть у далеких регіонах, включно з Токіо, і це був один із сильніших землетрусів цього року.

    Але головне — те, як країна зреагувала.
    За лічені хвилини:

    • запрацювали системи попередження,
    • місцева влада дала чіткі інструкції,
    • громадяни знали, куди йти і що робити,
    • інфраструктура витримала навантаження.

    Попри потужність землетрусу, життя в Японії не зупинилося.

    І саме це — важлива частина уроку, який Україна може взяти для себе.

    Регулярні тренування в школах — дисципліна з дитинства

    У Японії безпека — це не просто інструкція, яку видають один раз. Це навичка, яку формують ще в дитинстві.

    У школах проводять 避難訓練 (хі́нан-кунрен) — тренування евакуації.
    У моїй школі вони відбувалися раз на місяць.

    Дітей вчать:

    • як ховатися під парту,
    • як захищати голову,
    • куди бігти після сигналу,
    • як виходити з будівлі без штовханини,
    • як збиратися у визначені місця.

    І найважливіше — як не панікувати.

    Звучить дрібницею, але саме така регулярність створює те, що я називаю “японським спокоєм”.
    Коли щось стається, люди не вигадують на місці, що робити — вони просто повторюють те, що тренували десятки разів.

    Це ще один урок для України:
    щоб суспільство було готове, тренування мають бути не формальні, а регулярні й звичні — як частина життя.

    Культура взаємодопомоги — і технології, які її підтримують

    Після землетрусу японці діють майже автоматично: перевіряють сусідів, відкривають школи як евакуаційні центри, допомагають літнім людям. Це частина культури — ніхто не залишається сам.

    І техніка тут теж відіграє свою роль.
    У месенджері LINE, яким користуються майже 100% японців, під час великих землетрусів з’являється спеціальна функція 「安全確認」(перевірка безпеки).

    Одним натисканням кнопки можна повідомити всім своїм контактам:

    • “я у безпеці”,
    • “потребую допомоги”,
    • або поділитися своєю локацією.

    Це неймовірно простий, але надзвичайно ефективний інструмент.
    Він зменшує паніку, скорочує кількість запитань, дозволяє швидко організувати допомогу — і показує, як навіть месенджер стає частиною національної системи безпеки.

    Висновок

    Землетруси в Японії нікуди не зникнуть — як і будь-які інші ризики в житті.
    Але японський підхід показує: навіть із постійною небезпекою можна жити спокійно, якщо суспільство знає правила, тренується й підтримує одне одного.

    І мені здається, у цьому є важливий урок і для України:
    системність і взаємодопомога роблять країну сильнішою, навіть у найважчі часи.

  • Чому в Японії майже не святкували дні народження? 

    Чесно кажучи, цього тижня я зовсім не мала часу писати блог — університет, сесія, проєкти… усе навалилося одночасно.

    Але сьогодні особливий день, і я просто не могла нічого не написати.

    У моєї бабусі — день народження 💛

    привітала бабусю зранку, і вона відповіла мені так, як це може зробити тільки українська бабуся — жартома поскаржилася, що час летить надто швидко, і що дні народження трапляються частіше, ніж їй би хотілося.

    Тобто знову: «ой, ще один рік додався… можна було б і рідше!»

    Мені здається, багато дорослих так кажуть, правда ж? 🙂

    І тут я подумала що може бути цікаво написати про те, що в Японії день народження — зовсім не така подія, як у нас.

    А як було в традиційній Японії?

    ■ 1. У давній Японії взагалі не святкували дні народження

    Так, це не жарт.

    До XX століття більшість японців:

    • не вважали день народження особливим днем,
    • не отримували подарунків,
    • і взагалі не «відзначали» особисту дату.

    Чому?

    Бо існувала зовсім інша система віку.

    ■ 2. Японці раніше “старішали” всі разом — у Новий рік

    Це називається 数え年（кадзое-доші） — «рахований вік».
    Людина вважалася однорічною вже при народженні, а наступного Нового року всім одразу “додавався” ще один рік.

    Тому логічно: якщо вік не залежав від дня народження — то не було сенсу його святкувати.

    ■ 3. Звідки взялася “європейська” традиція святкувати дні народження?

    Лише з приходом християнства та західної культури у Японії (переважно після Мейджі, ХІХ століття) почали з’являтися:

    • персональні дні народження
    • торти з свічками
    • подарунки

    Тобто, хоча зараз японці теж святкують дні народження, у традиційній культурі вони не були головною подією.
    Колись в Японії не відзначали кожен рік життя, тому особливими ставали саме ті моменти, коли людина досягала визначного віку.

    Саме «довголіття» — головне сімейне свято

    В Японії існує старовинна традиція особливих свят для людей, які досягли певного віку.
    Їх називають «ювілеї довголіття» (長寿の祝い — тьоджю-но-івай).

    Це не просто день народження — це момент, коли сім’я збирається разом,
    дякує людині за прожиті роки та бажає ще більше здоров’я і щастя.

    Ось головні японські ювілеї:

    Головні довголітні свята Японії

    60 років — 還暦（канрéкі）

    • Означає «повернення календаря» — цикл зодіаку повністю завершується.
    • Людину вітають у червоному одязі, бо червоний символізує «нове народження».
    • Це як другий старт життя!

    70 років — 古希（кокі）

    • назва з китайського рядка: «Жити до 70 — рідкість».

    77 років — 喜寿（кіджю）

    • ієрогліф «喜» у скорописі виглядає як «77».

    80 років — 傘寿（санжю）

    • скорочена форма «傘» схожа на «80».

    88 років — 米寿（бейджю）

    • ієрогліф «米» складається з «八十八».

    90 років — 卒寿（сотсужю）

    • скоропис «卒» нагадує «90».

    99 років — 白寿（хаку-джю）

    • «сто» мінус одна риска = «білий».

    100 років — 百寿（хяку-джю）

    • велика та рідкісна подія
    • колір — рожевий або червоно-білий

    Мені дуже подобається японське ставлення до віку

    Бо воно не про «ой, ще один рік».

    Воно про шлях, досвід, мудрість і вдячність за кожен прожитий рік.

    Тож сьогодні, у день народження моєї бабусі (якій виповнилось 65 років, до речі!),

    я хочу, щоб вона не думала: «хай би це святкування траплялось раз на три роки»,

    а навпаки: щоб кожен рік був приводом для радості, любові і святкування.

    Японська традиція святкувати довголіття нагадує: кожен рік — це дар.
    І нам теж варто дозволяти собі більше тепла, радості й родинних зустрічей.

    Бабусю, з днем народження!

    Бабусю, з днем народження!
    Нехай кожен новий рік приносить тобі світло, радість і спокій, а ми завжди будемо поруч, щоб робити ці моменти ще теплішими 💛