Цікаве про Японію

Правдива Японія очима українки. Цікаве — щочетверга.

Публікації

  • Не лише ічіґо-ічіе: ще одна філософія японської чайної церемонії

    Можливо, ви вже чули японський вислів «ічіґо-ічіе» (一期一会), що буквально означає «одна зустріч у житті».
    Цей вислів став символом ідеї: «кожна зустріч — неповторна, тому треба цінувати її так, ніби вона відбувається лише один раз».
    Про нього знають також і поза межами Японії — навіть існує український переклад статті у Вікіпедії.

    Але здається, мало хто чув, що у того ж японського майстра, який стояв за цією філософією, була ще одна, не менш важлива ідея. Вона називається «ва-кей-сей-джяку» (和敬清寂). І якщо «ічіґо-ічіе» відоме у світі, то «ва-кей-сей-джяку» залишилося майже виключно японською спадщиною.

    Хто такий Сен-но Рікю?

    Сен-но Рікю (1522–1591) — японський майстер чаю, який жив понад 430 років тому.(1) Він народився у місті Сакаї (сучасна префектура Осака) і служив у двох найвпливовіших правителів епохи — Оди Нобунаґи та Тойотомі Хідейоші.
    Саме Рікю перетворив чайну церемонію з розкішного ритуалу на «вабі-ча» — мистецтво простоти, гармонії та внутрішнього спокою. Його вплив відчувається в японській культурі й донині.

    Відоме «ічіґо-ічіе» і невідоме «ва-кей-сей-джяку»

    Фраза «ічіґо-ічіе» стала універсальною метафорою у багатьох культурах: ми цінуємо унікальність моменту та зустрічі.

    Проте сам Рікю сформулював ще одну філософію — «ва-кей-сей-джяку» (和敬清寂). Це чотири принципи, які стали основою японської чайної традиції:

    • Ва (和) — гармонія між людьми і природою.
    • Кей (敬) — повага один до одного.
    • Сей (清) — чистота в думках і в навколишньому середовищі.
    • Дзяку (寂) — спокій і внутрішня тиша.

    Разом вони створюють чайну церемонію на простір, де вона виходить за межі простого чаювання і стає моментом взаємного духовного порозуміння.

    Чому про це майже не знають у світі?

    Причина проста: «ічіґо-ічіе» легко перекласти й зрозуміти інтуїтивно.
    Натомість «ва-кей-сей-джяку» має коріння у буддистській традиції дзен, японській естетиці простоти та тиші, а також у цінностях гармонії й взаємної поваги. Саме тому його важче перекласти і пояснити іншими мовами, і він залишається майже невідомим за межами Японії.

    Висновок

    Якщо «ічіґо-ічіе» нагадує нам цінувати кожну зустріч, то «ва-кей-сей-джяку» вчить як саме жити й поводитися, щоб ці зустрічі були наповнені гармонією, повагою та внутрішнім спокоєм.

    Слова, яким уже понад 400 років, залишаються актуальними й сьогодні, адже гармонія та тиша — це саме те, чого ми особливо потребуємо у сучасному світі.

    Джерела

    (1) 千利休の生涯と茶道への影響：わび茶の祖を深掘り Стаття про Сен-но Рікю, та його вплив на чайну церемонію

  • Мовна школа в Токіо: мої перші кроки

    Я нарешті наважилася писати про свою імміграцію до Японії та досвід навчання тут.
    Дякую моїй бабусі, яка порадила: цим варто ділитися, адже це може бути корисним іншим, особливо зараз, коли багато українських дітей вимушені вчитися за кордоном.

    Як я потрапила до школи

    Я приїхала до Японії навесні 2014 року.
    Тут навчальний рік починається у квітні, тож одразу постало питання: йти в школу зараз чи чекати до другого семестру у вересні.

    Насправді, одразу піти до школи було неможливо. Я приїхала за туристичною візою на три місяці, а з такою візою не приймають у звичайні школи. Потрібна була довгострокова віза хоча б на рік. Тож мама займалася усіма документами, а я тим часом почала готуватися до навчання.

    Ще одна проблема: я зовсім не говорила японською. Тому мама домовилася, щоб я могла ходити у мовну школу Tokyo Kokusai Nihongo Gakuin. Зазвичай туди брали лише учнів від 15 років, але мені зробили виняток, бо було всього 11. Умова була проста: якщо впораюся — добре, якщо ні — будемо шукати інший варіант.

    Я навчалася там чотири місяці — з травня до вересня. Це був справжній інтенсив, який дуже допоміг мені зробити перші кроки у японській мові. І вже після цього, коли візу оформили на довгострокову, мене прийняли до японської школи у вересні.

    Перший день

    Приміщення здалося мені тісним (після української гімназії з високими стелями!). Але мене одразу посадили в клас для новачків.

    Уже на першому уроці треба було представитися. Я незнаючи що робити, просто стояла мовчки перед усіма. Тоді вчителька почала мені допомогати, тож я просто повторювала за нею, розуміючи тільки як прозвучало щось схоже на своє ім’я,
    「こんにちは、初めまして、まりやです。ウクライナから来ました。」
    (Добрий день, дуже приємно, я Марія. Приїхала з України.)

    Всі аплодували. Я була єдиною дитиною, і ставлення до мене було дуже теплим.

    Перше домашнє завдання

    Вивчити частину (чи, може, навіть усю?) хіраґани.

    📖 Для тих, хто не знайомий із японським письмом:

    • Хіраґана (ひらがな) – основний «алфавіт», яким пишуть граматику та прості слова.
    • Катакана (カタカナ) – «гостра» абетка для іноземних слів, напр. コンピュータ (комп’ютер).
    • Канджі (漢字) – китайські ієрогліфи, що передають значення (山 – гора, 川 – річка).

    Японська мова – це мікс із трьох систем одночасно!
    Уявіть: звичайні слова кирилицею, іноземні – латинкою, а ключові поняття – ієрогліфами.

    Сльози через「あいうえお」

    Складнощі почалися прямо з あいうえお (як наші «абвгд»).
    А я сиділа в робочій кімнаті батьків і плакала — не могла запам’ятати навіть це!

    Наступного дня прийшла без виконаного завдання, боялася, що сваритимуть. Але вчителька похвалила мене замість цього! У Японії часто акцентують на успіхах, а не на помилках. Це дало мені сили продовжувати.

    «Все буде добре!»

    Пам’ятаю ще одну сцену: після першого уроку я вибігла на перерві до мами й розридалася: «Я нічого не розумію!».

    Вчителька підійшла, перелякано запитала, що сталося.

    Мама їй переклала, що я розгублена через те, що нічого не розумію.

    Тоді вчителька сказала,
    「だいじょうぶ大丈夫！本をあけてという時、本を開けます。ペンを持ってという時、ペンを持ちます。大丈夫！」
    (Все добре! Дитина сидить, уважно слухає, коли просять книжку відкрити— відкриває, просять закрити — закриває. Тож все буде добре! Не хвилюйтеся!) 🤣

    Літо у школі

    Так минули мої перші дні в мовній школі.
    Я провела там усе літо — чотири місяці. І це було не лише навчання, а й культурні заходи та поїздки.

    Але про це — у наступних постах:))

  • Вперше у капсульному готелі: мій досвід у Фукуоці

    Я давно знала про капсульні готелі в Японії, але завжди їх уникала. Мама часто жартувала про них, і у моїй уяві вони були чимось страшним, холодним і “не для мене”.
    Але одного дня ситуація змусила мене змінити думку.

    Чому я зважилася

    Я була на лекції в університеті, далеко від дому, а наступного ранку треба було дуже рано повертатися. Шукати готель в останню хвилину я ніколи не любила, боялася високих цін. Але в Google Maps виявилося багато варіантів.

    І ось серед них — 9hours, готель біля станції, з дуже стильними та мінімалістичними фото. Спершу зацікавилась, але коли зрозуміла, що це капсульний готель, одразу закрила сторінку. Репутація ж!
    Та через кілька хвилин повернулася. І подумала: “А що, як колись в Україні теж з’являться такі готелі? Добре було б мати власний досвід, а не лише стереотипи”.

    Ціна: ніч коштувала приблизно 4500 єн (~1170 грн / 25$), що виявилося значно дешевше за більшість звичайних готелів у центрі міста.

    Чек-ін: усе автоматизовано

    У 9hours ресепшн на 9-му поверсі, і він зовсім не традиційний: ніяких людей, тільки автомат.

    • Я відсканувала QR-код, який прийшов на пошту після оплати.
    • Доплатила невеликий туристичний податок — 宿泊税 (220 єн).
    • І за кілька хвилин отримала картку з QR-кодом — мій “ключ” від усього: дверей, ліфта і навіть власного локера.

    У готелі суворе зонування:

    • 8 поверх — душ і локери для жінок,
    • 7 поверх — душ і локери для чоловіків,
    • 5–6 поверхи — капсули для жінок,
    • 3–4 поверхи — капсули для чоловіків.

    Перші враження: холод!

    У Фукуоці тоді було +30 навіть увечері. Але щойно я зайшла всередину, мене вдарив холод: відчувалося як +19.

    Перша думка — “Я тут захворію, якщо в капсулі така ж температура!”

    Але про це трохи пізніше 😉

    Локери та душ

    Мій локер мав номер 645 — і так само називалася моя капсула (зручно, не загубишся). Усередині лежала чорна сумка з:

    • піжамою,
    • трьома рушниками,
    • зубною щіткою,
    • капцями.

    Душ на тому ж поверсі, продуманий до дрібниць: окремі кабінки, прозорі дверцята, набір шампунь–кондиціонер–гель. Гаряча вода буквально врятувала мене після холоду.

    У спільній зоні — десяток раковин, серветки, смітники, фен для волосся. Все виглядало дуже чисто і продумано.

    Капсула

    Моя капсула під номером 645 виявилася зовсім не такою тісною, як я уявляла. Там можна навіть сидіти (мій зріст — 163 см).
    Усередині:

    • зручна подушка,
    • важка, але дихаюча ковдра,
    • світло і розетка.

    Температура — комфортна для сну, зовсім не та крига, що в холі. Я заснула о 21:30 і прокинулася вже вранці — ні шуму, ні світла, ні чужих розмов.

    Чому так тихо?

    У капсульних готелях заборонено розмовляти й їсти. Це справжня “зона тиші”. Тому навіть коли людей стає багато, атмосфера залишається спокійною.

    Ранок і виїзд

    Зранку більшість гостей уже збиралися — багато хто ночує тут, щоб зручно встигнути на ранній потяг.
    Я зібрала речі, повернула ключ-карту, піжаму й рушники у спеціальні коробки (все сортується окремо). І вийшла з готелю з відчуттям, що спробувала щось абсолютно нове.

    Порівняння з традиційним готелем

    У звичайному бізнес-готелі ви маєте власну кімнату, більше приватності та простору. Але й ціна щонайменше удвічі вища.
    Капсульний же варіант — це “мінімум простору, максимум функціональності”: ідеально, якщо потрібна лише ніч для відпочинку.

    Поради для тих, хто вперше

    • Якщо любите тепло, візьміть із собою легкий светр: у зонах загального користування може бути прохолодно.
    • Не плануйте зустрічей чи вечерь там: капсульний готель — не для компаній.