Кілька днів тому північ Японії — префектури Аоморі та Хоккайдо — сколихнув потужний землетрус.
Хоч я живу доволі далеко від епіцентру, у квартирі все одно хиталися книжкові полиці. Це тривало всього кілька секунд, але цього достатньо, щоб згадати: у Японії земля нагадує про себе часто й дуже несподівано.
Для більшості українців землетрус — це рідкісна й дуже страшна подія. У Японії ж поштовхи трапляються так часто, що місцеві люди можуть навіть не помітити те, від чого в іноземців схоплюється серце.
Я навіть намагалася знайти аналогію… і попереджаю одразу, що вона дуже невдала, але чомусь саме вона пробивається в голову: це трохи як повітряні тривоги в Україні. Не кожна тривога викликає паніку — тоді як стороння людина була б налякана кожного разу. Так само й землетруси в Японії: іноземці реагують гостро, а японці звикли й інколи забувають, що це взагалі небезпечно.
Саме така «звичність» змусила країну створити одну з найсильніших систем захисту від землетрусів. Сьогодні хочу поділитися кількома речами, які українці зазвичай не знають про них.
Що сталося в Аоморі та Хоккайдо — і чому це важливо саме нам
На початку грудня на півночі Японії стався потужний землетрус магнітудою 7.5. Його відчули навіть у далеких регіонах, включно з Токіо, і це був один із сильніших землетрусів цього року.
Але головне — те, як країна зреагувала.
За лічені хвилини:
- запрацювали системи попередження,
- місцева влада дала чіткі інструкції,
- громадяни знали, куди йти і що робити,
- інфраструктура витримала навантаження.
Попри потужність землетрусу, життя в Японії не зупинилося.
І саме це — важлива частина уроку, який Україна може взяти для себе.
Регулярні тренування в школах — дисципліна з дитинства
У Японії безпека — це не просто інструкція, яку видають один раз. Це навичка, яку формують ще в дитинстві.
У школах проводять 避難訓練 (хі́нан-кунрен) — тренування евакуації.
У моїй школі вони відбувалися раз на місяць.
Дітей вчать:
- як ховатися під парту,
- як захищати голову,
- куди бігти після сигналу,
- як виходити з будівлі без штовханини,
- як збиратися у визначені місця.
І найважливіше — як не панікувати.
Звучить дрібницею, але саме така регулярність створює те, що я називаю “японським спокоєм”.
Коли щось стається, люди не вигадують на місці, що робити — вони просто повторюють те, що тренували десятки разів.
Це ще один урок для України:
щоб суспільство було готове, тренування мають бути не формальні, а регулярні й звичні — як частина життя.
Культура взаємодопомоги — і технології, які її підтримують
Після землетрусу японці діють майже автоматично: перевіряють сусідів, відкривають школи як евакуаційні центри, допомагають літнім людям. Це частина культури — ніхто не залишається сам.
І техніка тут теж відіграє свою роль.
У месенджері LINE, яким користуються майже 100% японців, під час великих землетрусів з’являється спеціальна функція 「安全確認」(перевірка безпеки).
Одним натисканням кнопки можна повідомити всім своїм контактам:
- “я у безпеці”,
- “потребую допомоги”,
- або поділитися своєю локацією.
Це неймовірно простий, але надзвичайно ефективний інструмент.
Він зменшує паніку, скорочує кількість запитань, дозволяє швидко організувати допомогу — і показує, як навіть месенджер стає частиною національної системи безпеки.
Висновок
Землетруси в Японії нікуди не зникнуть — як і будь-які інші ризики в житті.
Але японський підхід показує: навіть із постійною небезпекою можна жити спокійно, якщо суспільство знає правила, тренується й підтримує одне одного.
І мені здається, у цьому є важливий урок і для України:
системність і взаємодопомога роблять країну сильнішою, навіть у найважчі часи.
Цікаве про Японію 
Залишити коментар