Коли я вступила на факультет фізики, то відразу знала: хочу вчитися більше, ніж просто відвідувати університетські лекції. Тим більше, що на першому курсі державного університету ми мали величезний набір предметів, далеких від фізики (навіть фізкультуру!). А власне лекцій з фізики — лише три години на тиждень. Для мене цього було замало.
Перші кроки
У нашій групі з 60 першокурсників лише чотири були дівчата. Я запропонувала нам збиратися раз на тиждень у бібліотеці й вчити підручник наперед. Дівчата погодилися, і вже до літа ми самостійно пройшли весь курс першого року.

Після канікул до нас приєдналися ще два хлопці, і ми вирішили продовжити — цього разу з електродинаміки за складним підручником Дж. Дж. Сакурая. Готуватися було непросто, але всі відчували, що робимо щось цікаве і «вище програми».


Що таке «семінар»?
У Японії справжні семінари зазвичай починаються лише на 4-му курсі, коли студенти вступають у лабораторії й читають складні книжки разом з групою. Багато хто каже, що саме тоді починається «справжнє навчання». Я ж вирішила: а чому чекати? Можна почати вже з першого курсу.
Наш семінар із Сакурая тривав до кінця навчального року. Паралельно я приєдналася до іншого гуртка, де читали «Механіку» Ландау–Ліфшица японською. Готуватися було важко, адже ніякого професора поруч не було — тільки ми, першокурсники. Половина учасників вибула, але решта дійшла до кінця. Це був виклик, але й відчуття росту знань було неймовірним.





Від маленької групи до спільноти
У лютому я вже чітко знала: семінари можуть бути корисними для багатьох. Ми почали контактувати з іншими студентами — зокрема з 2–3 курсів, які теж проводили схожі заняття у маленьких групах. Ми вирішили спробувати об’єднати сили й почати новий семінар по «Теорії поля» Ландау.

У цей же час виникла ідея створити Discord-сервер і запросити всіх, хто цікавиться семінарами. Технічних знань і досвіду ком’юніті-менеджменту у нас не було, тож ми почали шукати приклади в інших університетах. Через Twitter ми познайомилися з фізичним гуртком з Тохоку-університету. Вони поділилися досвідом, розповіли, як ведуть сайт, соцмережі, і стали для нас справжнім прикладом.
Саме тоді ми й придумали назву PhysiKyu — від «Physics» та «Kyushu University». Це був березень, початок сезону нових першокурсників, і ми встигли залучити їх до нашої діяльності.

Сьогодні
Те, що починалося як маленька ініціатива чотирьох дівчат у бібліотеці, тепер перетворилося на велику спільноту. Станом на вересень 2025 року нас уже 115 учасників. Ми проводимо численні семінари з різних тем і поступово розширюємо діяльність.
Наша «паралель-засновниця» вже готується до випуску наступної весни, а я залишаюся ще на рік, щоб передати досвід далі.
Це лише початок історії PhysiKyu. Коли небуть я розповім, як саме ми розвивали наш гурток і що він мене навчив.

Дізнатись більше про PhysiKyu або слідкувати за ношою діяльністю ви можете через наступні веб сторінки:
Instagram https://www.instagram.com/physikyu_kyudai/
X https://twitter.com/physikyu?lang=en
Home page https://physikyu-github-io.vercel.app/

Залишити коментар